Фундація - Страница 16

— Ви бачите там якусь загрозу?

— А ви хіба ні?

— Навряд чи, — поблажливо відповів він. — Імператор…

— О великий космос! — роздратувався Гардін. — Щоразу кожен згадує Імператора або Імперію так, ніби це якісь магічні слова. Імператор за тисячі парсеків звідси, і я сумніваюся, що він взагалі через нас переймається. А якщо й переймається, то що він може зробити? Увесь імператорський флот у цьому регіоні перебуває в руках Чотирьох королівств, і частина його — у руках Анакреона. Послухайте, нам доведеться воювати зброєю, а не словами.

А тепер просто послухайте. У нас досі є два місяці спокійного життя лише тому, що ми натякнули Анакреону, що маємо ядерну зброю. Звичайно, усі ми знаємо, що це маленька брехня заради спасіння. Ми маємо ядерну енергію, але використовуємо її лише з комерційною метою, та й то її до біса як мало. Вони скоро це зрозуміють, і якщо ви думаєте, що їм подобатиметься задобрювати нас, ви помиляєтеся.

— Мій дорогий сер…

— Почекайте. Я ще не завершив. — Гардін розпалювався, і йому це подобалося. — Це дуже гарна ідея — утягнути в цю справу канцлерів, але ще краще було б притягнути сюди кілька великих облогових знарядь, що стріляють прекрасними ядерними бомбами. Ми втратили два місяці, джентльмени, і не можемо дозволити собі змарнувати ще два. Що ви пропонуєте робити?

У розмову вступив Ландін Краст, сердито скрививши свій довгий ніс:

— Якщо ви пропонуєте мілітаризувати Фундацію, я не хочу про це й чути. Це означало б наш відвертий перехід у сферу політики. Містере мер, ми науковий фонд і нічого більше.

Сатт додав:

— Крім того, він не розуміє, що створення озброєнь відволікатиме людей — цінних людей — від підготовки Енциклопедії. Цього не можна робити, незважаючи ні на що.

— Абсолютно правильно, — погодився Піренн. — Енциклопедія завжди має бути передусім.

Гардін подумки застогнав. Рада, здається, просто схиблена на цій Енциклопедії.

Він крижаним тоном вимовив:

— Чи спадало цій Раді колись на думку, що Термінус може мати інші інтереси, крім Енциклопедії?

Піренн відповів:

— Я не уявляю собі, Гардіне, щоб Фундація мала якийсь інший інтерес, крім Енциклопедії.

— Я не кажу про Фундацію, я кажу про Термінус. Боюся, ви не розумієте ситуації. Нас тут на Термінусі вже з мільйон, і лише не більше ста п’ятдесяти тисяч безпосередньо зайняті Енциклопедією. Для решти з нас — це дім. Ми тут народилися. Ми тут живемо. У порівнянні з нашими фермами, будинками та заводами Енциклопедія для нас мало що означає. Ми хочемо їх захистити…

Його перервали.

— Передусім Енциклопедія, — вичавив із себе Краст. — Це місія, яку ми маємо виконати.

— Місія, чорт забирай! — закричав Гардін. — Це могло бути правдою п’ятдесят років тому. Але зараз з’явилося нове покоління.

— Це не має стосунку до справи, — відповів Піренн. — Ми — науковці.

І Гардін схопився за цю фразу.

— Та невже? Хороша галюцинація, чи не так? Ваша компанія є прекрасним прикладом того, які проблеми спіткали всю Галактику протягом тисячоліть. Що це за наука — застрягнути тут на багато століть, класифікуючи праці вчених минулого тисячоліття? Ви коли-небудь думали над тим, щоб працювати далі, розширюючи й удосконалюючи їхні знання? Ні! Вас цілком задовольняє бездіяльність. І Галактику це теж задовольняє, і лише космосу відомо, як довго її це задовольнятиме. Ось чому повстає Периферія; ось чому руйнуються комунікації; ось чому дрібним війнам немає кінця; ось чому цілі системи втрачають ядерну енергетику й повертаються до варварських методів хімічної енергії. Якщо хочете знати правду, — крикнув він, — уся Галактична Імперія гине…

Він зупинився й опустився в крісло, щоб віддихатися, не звертаючи уваги на двох або трьох чоловік, які одночасно намагалися йому відповісти…

Краст отримав слово.

— Я не розумію, містере мер, чого ви намагаєтеся досягти своїми істеричними заявами. Авжеж, ви не додали до обговорення нічого конструктивного. Шановний голово, я пропоную визнати зауваження оратора недоречними і продовжити обговорення з того моменту, коли воно було перервано.

Джорд Фара пожвавився вперше за весь час. До цього моменту він не втручався в суперечку, навіть коли вона була найгарячішою. Але тепер він вибухнув своїм важким басом, кожна нотка якого була так само важкою, як і його трьохсотфунтове тіло:

— Джентльмени, а ми часом нічого не забули?

— Що? — роздратовано відгукнувся Піренн.

— Що за місяць ми відзначаємо наше п’ятдесятиріччя. — Фара мав звичку говорити про найбанальніші речі таким тоном, наче це якісь глибокі істини.

— І що з того?

— І під час відзначення цієї пам’ятної дати, — безтурботно вів далі Фара, — буде відкрито Сховище Гарі Селдона. Ви ніколи не думали, що в ньому може бути?

— Не знаю. Щось звичайне. Можливо, шаблонна промова з привітаннями. Не думаю, що до Сховища могли покласти щось важливе, хоча журнал… — він глянув на Гардіна, який посміхнувся, — хотів присвятити цьому цілий випуск. Та я не дав цього зробити.

— Ага, — сказав Фара, — але, можливо, ви неправі. Вам не спадало на думку, — він зробив паузу, приклавши палець до свого кругленького носа, — що Сховище відчиняється в дуже зручний час?

— Ви хотіли сказати, у дуже незручний час, — пробурмотів Фулгем. — У нас зараз є інші речі, про які треба хвилюватися.

— Інші речі, важливіші від послання Гарі Селдона? Не думаю. — У голосі Фари з’являлося все більше самовпевнених ноток, і Гардін задумливо дивився на нього. До чого він хилить?