Фундація - Страница 18

— Ну, можливо, можливо, — благодушно відповів його світлість. — Я згобив жах як багато в науці. Спгавді, дуже добге в цьому гозбигаюся. Я пегечитав Джагдуна, Обіясі, Кгомвілла… гозумієте, всіх їх пегечитав.

— Я, звичайно, чув про цих авторів, — сказав Гардін, — але ніколи їх не читав.

— Вам вагто колись це згобити, мій любий дгуже. Це колись повернеться вам стогицею. Що ж, я вважаю, що точно вагто було полетіти сюди, на Пегифегію, щоб побачити цей примігник Ламета. Не повігите, у моїй бібліотеці жодного немає. До гечі, доктоге Пігенн, ви не забули пго свою обіцянку — згобити для мене копію з цієї книжки до того, як я поїду?

— Ви повинні знати, що Ламет, — самовпевнено продовжував канцлер, — дає нове й цікаве доповнення до моїх знань пго «питання походження».

— Яке питання?

— «Питання походження». Ви точно мусите знати, що існує думка, що спочатку людська гаса займала лише одну планетну систему.

— Ну так, я це знаю.

— Звичайно, але ніхто не знає, що це була за система, — знання пго це загубилися в темгяві віків. Однак існують теогії. Одні називають Сігіус. Інші наполягають на тому, що це Альфа Центавга, або Сонце, або 61 у сузіг’ї Лебедя — як бачите, усе в сектогі Сігіуса.

— І що каже Ламет?

— Ну, він іде абсолютно новим шляхом. Він намагається показати, що агхеологічні знахідки на тгетій планеті Агктугіанської системи свідчать, що людство існувало там до появи будь-яких ознак космічних подогожей.

— І це означає, що ця планета є місцем народження людства?

— Можливо. Я повинен уважно вивчити його і зважити докази, перш ніж зможу сказати напевно. Потгібно згозуміти, наскільки надійні його спостегеження.

Гардін трохи помовчав, а потім сказав:

— Коли Ламет написав свою книгу?

— О, пгиблизно вісімсот гоків тому. Звичайно, він спигався в основному на попегедні гоботи Гліна.

— Тоді навіщо покладатися на нього? Чому б не полетіти на Арктур і не вивчити знахідки самому?

Лорд Дорвін підняв брови й поспіхом узяв чергову дрібку тютюну.

— Навіщо, для чого, мій любий дгуже?

— Звичайно ж, для того, щоб отримати інформацію з перших рук.

— Але яка в цьому потгеба? Це неймовігно обхідний та безнадійний метод отгимання інфогмації. Ось подивіться, у мене є гоботи всіх стагих світил — великих агхеологів минулого. Я погівнюю їх одне з одним, угівноважую гозбіжності, аналізую супегечливі твегдження і вигішую, що ближче до істини, та пгиходжу до висновку. Це науковий метод. Пгинаймні, — зверхньо сказав він, — я так вважаю. Це було б настільки спгощено — летіти на Агктуг або, напгиклад, на Сонце й гухатися там навпомацки, коли стагі майстги вивчили це питання набагато кгаще, ніж ми могли б сподіватися згобити.

— Розумію, — ввічливо пробурмотів Гардін.

— Мілорде, — звернувся Піренн, — нам уже час повертатися.

— Так, мабуть.

Коли вони виходили, Гардін раптом спитав:

— Мілорде, можна вас запитати?

Лорд Дорвін усміхнувся й підкреслив свою відповідь милостивим помахом руки.

— Звичайно, мій любий дгуже. Буду гадий вам допомогти. Якщо я можу вам якось допомогти своїми скгомними знаннями…

— Це не зовсім стосується археології, мілорде.

— Ні?

— Ні. Мене цікавить ось що. Торік ми на Термінусі дізналися про вибух ядерного реактора на п’ятій планеті Гамма Андромеди. Ми отримали лише загальний обрис аварії, без подробиць. Мені цікавить, чи не можете ви сказати, що саме там сталося.

Обличчя Піренна перекосилося.

— Я дивуюся, як можна дратувати його світлість питаннями, що не стосуються справи.

— Навпаки, доктоге Пігенн, — заступився за Гардіна канцлер, — усе в порядку. У будь-якому випадку, тут мало пго що можна сказати. Гозумієте, електгостанція дійсно пегежила вибух геактога і це спгавді була катастгофа. Я вважаю, що можна говогити пго гадіаційне забгуднення. Наспгавді угяд сегйозно гозглядає можливість запговадження жогстких обмежень на безсистемне викогистання ядегної енеггії, — хоча, як ви гозумієте, це інфогмація не для опгилюднення.

— Розумію, — сказав Гардін, — але що було не так зі станцією?

— Ну, взагалі-то, — байдуже відповів лорд Дорвін, — хто його знає… Вона виходила з ладу за кілька гоків до того, і вважають, що запчастини та гемонт були не дуже якісними. Загаз так важко знайти людей, які б наспгавді гозумілися на технічних деталях наших енеггетичних систем. — І він із сумним виглядом узяв ще одну дрібку тютюну.

— Ви розумієте, — сказав Гардін, — що незалежні королівства на Периферії повністю втратили ядерну енергетику?

— Спгавді? Я анітгохи не здивований. Вагвагські планети… о, мій любий дгуже, не називайте їх незалежними. Ви ж гозумієте, що це не так. Угоди, які ми з ними підписали, є позитивним доказом. Вони визнали пгаво вегховної влади Імпегії. Звичайно, вони змушені були це згобити, інакше б ми нічого не підписали.

— Може, й так, але вони мають значну свободу дій.

— Так, я теж так думаю. Значну. Але навгяд чи це має значення. Для Імпегії набагато кгаще, якщо пегифегія перейде на власні гесугси — як це і є, більш-менш. Знаєте, нам від них ніякої когисті. Найбільш вагвагські планети. Ледь цивілізовані.

— Вони були цивілізованими в минулому. Анакреон був однією з найбагатших віддалених провінцій. Як я розумію, він вигравав навіть порівняно з самою Вегою.

— О, але, Гагдіне, це було багато століть тому. Навгяд чи можна гобити з цього висновок. У ті великі стагі часи все було по-іншому. Знаєте, ми вже не ті люди, якими були. Але ж, Гагдіне, ви таки наполегливий хлопець. Кажу вам, сьогодні я більше пгосто не говогитиму пго спгави. Доктог Пігенн підготував мене до зустгічі з вами. Він казав, що ви намагатиметеся мене гоздгатувати, але я надто стагий для цього. Залишмо це на завтга.