Фундація - Страница 37

На мить король завмер, не рухаючись, його обличчя скривилося від подиву, без аури воно було, як у звичайної людини; а потім трон захитався й упав, із глухим стуком розбившись об підлогу. Якраз у цей момент у палаці вимкнулося світло.

Крізь голосний вереск і замішання прорвався могутній голос Вініса:

— Візьміть смолоскипи! Візьміть смолоскипи!

Він проштовхався до дверей крізь натовп. Ззовні до темного приміщення забігли палацові стражники.

Якимось чином у залі з’явилися смолоскипи — ті самі, які мали використати в смолоскипній ході вулицями міста після коронації.

У гвардійців, які повернулися до бальної кімнати, було повно смолоскипів — синіх, зелених, червоних; у дивному світлі було видно налякані та стривожені обличчя.

— Вам не буде завдано ніякої шкоди, — кричав Вініс. — Залишайтеся на своїх місцях. Світло невдовзі з’явиться.

Він повернувся до капітана гвардійців, який нерухомо стояв наввипинки.

— Що це, капітане?

— Ваша високосте, — негайно пролунала відповідь, — палац оточений людьми з міста.

— Чого вони хочуть? — загарчав Вініс.

— Їх очолює священик. Ми впізнали в ньому первосвященика Полі Верісофа. Він вимагає негайного звільнення мера Сальвора Гардіна й припинення війни проти Фундації. — Офіцер говорив без емоцій, але його очі неспокійно рухалися.

Вініс крикнув:

— Якщо хтось із черні спробує прорватися до палацу, стріляйте на ураження. Поки що більше нічого не робіть. Нехай собі виють! Завтра з ними розберемося.

Залою розійшлися смолоскипи, і приміщення знову засяяло. Вініс кинувся до трону, що досі стояв біля вікна, та стягнув з нього враженого Лепольда з восковим обличчям.

— Ходімо зі мною. — Він краєчком ока глянув у вікно. Місто накрила непроглядна темрява. Знизу було чути хрипкі, схвильовані крики натовпу. Тільки справа, де стояв Арголідський храм, було видно ілюмінацію. Він сердито вилаявся та потягнув короля за собою.

Вініс увірвався у свої покої, п’ятеро гвардійців ішли за ним по п’ятах. Лепольд ішов із широко розплющеними очима, з переляку втративши дар мови.

— Гардіне, — хрипко сказав Вініс, — ви граєтеся з силами, що для вас занадто великі.

Мер проігнорував його. Він залишився спокійно сидіти в перловому світлі кишенькової нуклеолампи, що стояла збоку від нього, на обличчі було видно легку іронічну посмішку.

— Доброго ранку, ваша величносте, — звернувся він до Лепольда. — Вітаю вас із коронацією.

— Гардіне, — знову закричав Вініс, — накажіть священикам повернутися до своїх занять.

Гардін кинув на нього холодний погляд.

— Накажіть їм самі, Вінісе, і побачите, хто грається із занадто великими для нього силами. Просто зараз на Анакреоні не крутиться жодне колесо. Ніде, крім храмів, не горить світло. Ніде, крім храмів, не тече вода. На тій половині планети, де зараз зима, немає жодної калорії тепла, окрім як у храмах. Лікарні більше не приймають пацієнтів. Електростанції закрили. Усі кораблі приземлилися. Якщо вам це не до вподоби, Вінісе, ви можете наказати священикам повернутися до своїх занять. А я цього робити не хочу.

— Заради космосу, Гардіне, я це зроблю. Якщо це проба сил, то нехай. Побачимо, чи зможуть ваші священики встояти перед армією. Сьогодні вночі кожен храм на планеті буде взятий під контроль військових.

— Дуже добре, але як ви збираєтеся давати накази? Усі лінії зв’язку на планеті вимкнені. Ви побачите, що ані радіохвилі, ані гіперхвилі не працюватимуть. Фактично, єдиний засіб зв’язку на цій планеті, що працюватиме — за межами храмів, звичайно, — це телевізор, що стоїть у цій кімнаті, і я налаштував його лише на прийом.

Поки Вініс даремно намагався перевести дихання, Гардін продовжив:

— Якщо хочете, можете наказати своїй армії захопити храм Арголіди, що знаходиться біля палацу, і використати ультрахвильові передавачі, щоб зв’язатися з іншими частинами планети. Але якщо ви це зробите, боюся, що ваш армійський контингент буде розірваний на шматки натовпом, і хто тоді захищатиме ваш палац? І ваші, Вінісе, життя?

Вініс відповів, ледве вимовляючи слова:

— Ми зможемо протриматися, чорт забирай. Цей день ми протримаємося. Хай виє чернь і немає електрики, але ми все одно вистоїмо. А коли надійде новина, що Фундацію взято, і ваша дорогоцінна чернь зрозуміє, на якій порожнечі побудовано їхню релігію, вони кинуть священиків і виступлять проти них. Ви не протримаєтеся й до середини завтрашнього дня, Гардіне, бо ви можете зупинити електропостачання на Анакреоні, але не мій флот. — Його голос тріумфально хрипів: — Вони вже на шляху, Гардіне, і на чолі їх стоїть великий крейсер, який ви самі й полагодили.

Гардін безтурботно відповів:

— Так, я сам полагодив крейсер, але зробив це по-своєму. Скажіть мені, Вінісе, ви колись чули про гіперхвильову трансляцію? Ні, бачу, що не чули. Ну, десь хвилинки за дві ви дізнаєтеся про її можливості.

Поки він говорив, засвітився телевізор, і Гардін виправився:

— Ні, через дві секунди. Сідайте, Вінісе, і слухайте.

7

Тео Апорат був одним зі священиків найвищого рангу на Анакреоні. Лише з огляду на його старшинство він заслужив бути призначеним на посаду головного капелана флагмана «Вініс».

Але справа була не лише в ранзі або старшинстві. Він знав цей корабель. Він працював над відновленням цього судна під прямим керівництвом святих людей із самої Фундації. За їхніми наказами він уважно перевірив двигуни. Він полагодив екрани, системи зв’язку, закрив дірки на корпусі, зміцнив балки. Йому навіть дозволили допомогти тоді, коли мудрі люди з Фундації встановили пристрій настільки священний, що він ще ніколи не ставився на жоден з кораблів королівства, — гіперхвильовий передавач.