Фундація - Страница 55

Комдор прогугнявив:

— Ну, і це все?

— Ви б не могли опустити завісу, комдоре? Юна леді, біля застібки є невеличкий важілець. Пересуньте його вгору, будь ласка. Не бійтеся, це вам не зашкодить.

Дівчина зробила це, і коли глянула на свої руки, у неї перехопило подих:

— Ох!

Від її талії вгору піднімався потік світла, що переливалося різними кольорами й утворювало в неї над головою віночок з рідкого вогню. Здавалося, ніби хтось зірвав з неба північне сяйво й зробив з нього накидку.

Дівчина підійшла до дзеркала й заворожено дивилася на себе.

— Ось, візьміть ще це. — Меллоу дав їй намисто з сірої гальки. — Надіньте його на шию.

Дівчина так і зробила, і кожен камінець, потрапивши в люмінесцентне поле, перетворився на окремий вогник, що пульсував, виблискуючи кармазином і золотом.

— Що ви про це думаєте? — спитав її Меллоу. Дівчина нічого не відповіла, але в її очах читалося виразне захоплення. Комдор махнув рукою, і вона неохоче натиснула важілець. Уся краса зникла. Вона залишила їх, забравши з собою спогади.

— Це вам, комдоре, — сказав Меллоу, — для комдори. Уважайте це маленьким подарунком від Фундації.

— Гм-м-м. — Комдор покрутив у руках пояс і намисто, ніби зважуючи їх. — Як воно працює?

Меллоу знизав плечима:

— Це вже питання до наших технічних фахівців. Але цей пристрій працюватиме для вас без допомоги (зауважте!) якихось священиків.

— Добре, але ж це, зрештою, лише жіноча біжутерія. Що ви з нею зробите? Як на цьому можна заробити?

— У вас бувають бали, прийоми, бенкети або щось подібне?

— О, так.

— Ви розумієте, скільки жінки заплатять за такі коштовності? Щонайменше десять тисяч кредитів.

Схоже, комдор не на жарт розхвилювався.

— Ах!

— А оскільки блок живлення в цьому конкретному пристрої працює не довше шести місяців, виникатиме необхідність часто його міняти. Отже, ми можемо продати вам їх, скільки захочете, за еквівалент кованого заліза вартістю тисяча кредитів. Для вас це буде дев’ятсот відсотків чистого прибутку.

Комдор, здається, повністю поринув у грандіозні підрахунки, посмикуючи себе за бороду.

— О Галактико, вони ж горлянки одна одній за це перегризуть. Я буду тримати в себе маленький запас цих штукенцій і продаватиму їх з торгів. Звичайно, їм не слід знати, що я особисто…

— Ми можемо представити цей товар як вироби фіктивних компаній, якщо ви хочете. Потім, якщо згадувати навмання, візьміть нашу лінійку домашньої побутової техніки. Ми маємо розбірні печі, що здатні засмажити найжорсткіше м’ясо до потрібної ніжності за дві хвилини. У нас є ножі, які не потрібно гострити. Ми маємо аналог пральні з повним циклом, яку можна помістити до маленької шафи і яка працюватиме абсолютно автоматично. Так само автоматичні посудомийні машини, підлогомийники, полірувальники меблів, пиловловлювачі, освітлювальні прилади — ой, та все, що забажаєте. Подумайте про те, як зросте ваша популярність, якщо ви зробите їх доступними для широкої публіки. Подумайте про те, що кількість цих… речей зростатиме за умов державної монополії на їхній продаж із прибутком у дев’ятсот відсотків. Для покупців ці товари коштуватимуть у багато разів дорожче, і їм не потрібно знати, скільки ви за них заплатили. І, зауважте, жоден із цих товарів не потребує нагляду священиків. Усі будуть щасливі.

— Крім вас, здається. Що ви з цього отримаєте?

— Тільки те, що отримує кожен торгівець за законами Фундації. Я й мої люди забиратимемо половину прибутків від проданого. Просто ви купуватимете те, що я хочу вам продати, і в нас обох чудово йтимуть справи. Чудово.

Комдор був у захваті.

— І чим вам за це заплатити? Залізом?

— Залізом, вугіллям та бокситами. Також підійдуть тютюн, перець, магній, тверда деревина. Нічого такого, чого б вам бракувало.

— Звучить непогано.

— Гадаю, що так. О, і ще одна річ, комдоре, яка щойно спала мені на думку. Я міг би переобладнати ваші заводи.

— Е… Як це?

— Ну, візьмімо ваше сталеливарне виробництво. У мене є зручні маленькі пристрої, що здатні робити зі сталлю витівки, які дозволять скоротити витрати на виробництво до одного відсотка від попередніх. Ви могли б знизити ціни вдвічі й при тому ділилися б із виробниками приголомшливими прибутками. Скажу вам так: я можу показати вам те, що маю на увазі, якщо дозволите. У цьому місті є сталеливарний завод? Це займе небагато часу.

— Це можна влаштувати, торгівцю Меллоу. Але завтра, завтра. Ви б не хотіли повечеряти зі мною сьогодні?

— Мої люди… — почав Меллоу.

— Нехай усі приходять, — доброзичливо сказав комдор. — Це символізуватиме дружбу між нашими народами. І дасть нам можливість для подальшого дружнього обговорення. Але, — його обличчя витягнулося і стало суворим, — ніякої релігії. Не сприймайте все це як відправну точку для місіонерів.

— Комдоре, — сухо сказав Меллоу, — даю вам слово, що релігія лише зменшить мої прибутки.

— Тоді на сьогодні досить. Вас супроводять до корабля.

6

Комдора була набагато молодшою за свого чоловіка. Її обличчя було блідим і спокійним, а чорне волосся зачесане назад та міцно зав’язане в пучок.

У її голосі звучав сарказм.

— Ви вже завершили свої справи, мій люб’язний і шляхетний чоловіче? Усе-все закінчили? Сподіваюся, тепер я вже можу зайти до саду.

— Не треба істерик, Лісіє, люба моя, — м’яко відповів комдор. — Цей молодий чоловік буде присутній у нас на вечері, і ви можете говорити з ним, про що захочете, і навіть слухати все, що я скажу. Потрібно десь розмістити його людей. Дякуючи зіркам, їх небагато.