Фундація - Страница 56

— Швидше за все, це будуть ненажери, які вмолотять чверть бугая й вижлуктять бочку вина. А ви потім ще дві ночі стогнатимете через те, що вас об’їли.

— Ну що ж, мабуть, не стогнатиму. Що б ви там собі не думали, а вечеря має бути якнайщедрішою.

— О, розумію. — Вона дивилася на нього з презирством. — Ви дуже дружньо поводитеся з цими варварами. Мабуть, саме тому мені не дозволили бути присутньою під час вашої розмови. Може, ваша дрібна, висохла душа замишляє якусь змову проти мого батька.

— Зовсім ні.

— Так, я, швидше за все, вам повірю, чи не так? Якщо й існувала колись нещасна жінка, яку принесли в жертву заради політики, утягнувши в сумнівний шлюб, то це я. Я могла б знайти собі кращого чоловіка серед провулків і брудних звалищ мого рідного світу.

— Ну от що я вам скажу, моя леді. Може, вам було б краще повернутися на батьківщину? От тільки я хотів би залишити собі на пам’ять ту частинку вас, з якою я найкраще знайомий, — ваш язик. І, — він обачливо відвернув голову вбік, — якщо вже поліпшувати твою красу, то ще твої вушка й кінчик носа.

— У вас би на це духу забракло, мій маленький мопсику. Мій татко стер би вашу іграшкову державу на метеорний пил. Насправді він це в будь-якому випадку зробив би, якби я розповіла йому, що ви уклали угоду з цими варварами.

— Гм-м… Ну, не треба погрожувати. Ви можете розпитати цього чоловіка сьогодні ввечері. А тим часом, мадам, тримайте свій балакучий язичок при собі.

— Це наказ?

— Ось, візьміть це й не рухайтеся.

Він обв’язав пояс навколо її талії, надів намисто на шию. А потім повернув важілець і відійшов.

Комдора затамувала подих і витягнула руки. Вона обережно торкнулася намиста й знову ахнула.

Комдор задоволено потер руки й сказав:

— Можете вдягнути це сьогодні ввечері, і я дістану вам ще. А тепер помовчте.

Комдора замовкла.

7

Джейм Твер метушився та човгав ногами. Він сказав:

— Чого це ви скривилися, як середа на п’ятницю?

Гобер Меллоу виринув зі своїх роздумів.

— Скривився? Хіба?

— Щось, мабуть, учора сталося. Я маю на увазі, крім цього бенкету. — І з раптовою переконаністю додав: — Меллоу, у нас проблеми?

— Проблеми? О ні. Зовсім навпаки. Насправді в мене таке відчуття, ніби я збирався вибити двері всією вагою і побачив, що вони відчинені. Надто вже легко нас пускають на цей сталеливарний завод.

— Підозрюєте, що там якась пастка?

— О, заради Селдона, не будьте таким мелодраматичним. — Меллоу стримав своє роздратування й невимушено додав: — Просто те, що нам легко дозволили туди зайти, означає, що там немає на що дивитися.

— Ядерна енергія, так? — розмірковував Твер. — Я вам от що скажу. Немає жодних доказів того, що тут, на Кореллі, хоч десь використовують ядерну енергію. Їм було б дуже важко замаскувати всі характерні сліди використання такої фундаментальної технології.

— Ні, Твере, якщо її тільки почали застосовувати й користуються лише у військових цілях. Тоді її можна побачити лише на верфях і сталеливарних заводах.

— Тож, якщо ми її не виявимо, то…

— Тож її в них немає або вони її не показують. Підкиньте монетку, щоб угадати, або напружтеся й подумайте.

Твер похитав головою.

— Я хотів би бути з вами там учора.

— І я хотів би, щоб ви там були, — холодно сказав Меллоу. — Мені б не завадила моральна підтримка. На жаль, умови диктував комдор, а не я. А зараз, схоже, до нас приїхав королівський автомобіль, щоб відвезти нас на сталеливарний завод. У вас є ці прилади?

— Так, усі.

8

Сталеливарний завод був великий; у ньому відчувався занепад, який не могли приховати жодні поверхові ремонти. Зараз він був порожній і навдивовижу тихий для прийому таких гостей, як комдор та його почет.

Меллоу недбалим ривком підняв сталевий лист, що лежав на двох опорах. Він узяв інструмент, що простягнув йому Твер, і схопився за шкіряну ручку всередині свинцевої оболонки.

— Цей інструмент небезпечний, — сказав він, — але не більше, ніж циркулярна пила. Вам просто потрібно тримати пальці подалі.

Говорячи, він провів соплом інструмента вздовж сталевого листа, що відразу ж безшумно розвалився на дві частини.

Усі одночасно відстрибнули назад, і Меллоу засміявся. Він підняв одну з половинок і підпер її коліном.

— Ви можете налаштувати довжину різання з точністю до сотої дюйма, і дводюймовий лист можна буде розрізати так само легко, як і цей. Якщо ви точно витримали товщину листа, то сталь можна покласти на дерев’яний стіл і розрізати метал, не залишивши жодної подряпини.

З кожною його фразою атомний ніж рухався, відрізаючи від листа нові шматочки сталі, що летіли крізь усю кімнату.

— Отак, — сказав він, — можна знімати стружку зі сталі. — Він пройшовся соплом назад. — Або, наприклад, у вас оця площина. Ви хочете зменшити товщину листа, згладити нерівності, видалити корозію? Дивіться!

Від іншої половини листа відлетіла тонка прозора плівка завширшки спочатку шість, потім вісім, потім дванадцять дюймів.

— Або вам треба просвердлити отвір? Принцип той самий.

Тепер вони юрмилися навколо нього. Це був якийсь фокус, якась таємна магія, вистава, перетворена на активне нав’язування товару. Комдор Аспер крутив у руках шматочки сталі. Високопоставлені урядовці ставали навшпиньки, заглядаючи один одному через плече й шепотілися між собою, тоді як Меллоу пробивав гарні круглі отвори в сталі дюймової товщини, торкаючись її своїм ядерним дрилем.