Фундація - Страница 65

У мене виникли підозри, бо події того дня були якимись дивними. Подумайте самі. Двоє людей, яких я знав не більш ніж поверхово, роблять мені дивні й дещо неймовірні пропозиції. Один, секретар мера, просить мене грати роль розвідника в надзвичайно конфіденційній справі, суть та значення якої вам уже пояснили. Інший, самозваний лідер політичної партії, запрошує мене балотуватися до ради.

Звичайно, я шукав якийсь прихований мотив. Із Саттом усе здавалося очевидним. Він мені не довіряв. Можливо, він думав, що я продаю ядерну енергію ворогам і планую бунт. І, можливо, він наполягав на рішенні або думав, що наполягає. У цьому випадку під час місії йому потрібно було б мати поряд зі мною власну людину, шпигуна. Проте останнє не спадало мені на думку, доки на сцену не вийшов Джейм Твер. Зверніть увагу ще раз. Твер представляє себе як торгівця, який пішов у політику, але я не знаю нічого про його торгову кар’єру, хоча маю величезний досвід у цій галузі. І друге: хоча Твер і хвалиться своєю світською освітою, він нічого не чув про кризи Селдона.

Гобер Меллоу почекав, доки публіка зрозуміє значення його слів, і був нагороджений першою тишею, з якою зіткнувся, коли на балконі всі разом затамували подих. Це було сказано для мешканців самого Термінуса.

Люди із зовнішніх планет могли чути лише цензуровані версії, що задовольняли б потреби релігії. Вони б нічого не дізналися про кризи Селдона.

Але подальші зауваження вони точно не пропустять.

Меллоу вів далі:

— Чи хтось серед вас може чесно заявити, що людина зі світською освітою може нічого не знати про природу криз Селдона? На Фундації існує лише один тип освіти, який виключає всі згадки про заплановану історію Селдона й має справу лише з самою цією людиною як напівміфічним магом…

У той момент я зрозумів, що Джейм Твер ніколи не був торгівцем. Я зрозумів, що він має духовний сан і, можливо, є справжнім священиком; і, безсумнівно, що протягом тих трьох років, що він видавав себе за очільника політичної партії торгівців, він був підкуплений Джораном Саттом.

У той момент я рухався наосліп. Я не знав, яку мету переслідує Сатт щодо мене, але тоді, коли він нібито вільно кинув мені канат, я вручив йому кілька сажнів свого. Я думав, що Твер повинен бути зі мною в рейсі як неофіційний опікун від Сатта. Ну, а якщо він не потрапить на корабель, то там будуть інші пристрої, яких я не зможу вчасно виявити. Відомий противник є відносно безпечним. Я запропонував Тверові полетіти зі мною. Він погодився.

Це, шановні представники ради, пояснює дві речі. По-перше, це свідчить про те, що Твер не є моїм другом, який неохоче свідчить проти мене, керуючись голосом сумління, як прагне довести обвинувачення. Він — шпигун і виконує роботу, за яку йому платять. По-друге, це пояснює мої дії під час першої появи священика, у вбивстві якого мене звинувачують, — дії, що поки вам невідомі, оскільки про них ще не згадувалося.

Тепер у раді почувся стривожений шепіт. Меллоу театрально відкашлявся й продовжив:

— Мені дуже важко описати свої почуття, коли я почув, що в нас на борту — місіонер-утікач. Я ненавиджу навіть згадувати про це. По суті, мене мучили дикі сумніви. Тоді ця подія здалася мені одним із ходів Сатта й пройшла повз моє розуміння або розрахунки. Я був абсолютно спантеличений.

Але дещо я таки зміг зробити. Я позбувся Твера на п’ять хвилин, відправивши його за офіцерами. За його відсутності я встановив камеру, тож усі подальші події можна використати для майбутнього вивчення. Це було зроблено в надії — несамовитій, але щирій надії — на те, що мої тривоги можуть стати зрозумілими після перегляду запису.

Я передивився цей запис уже разів п’ятдесят. Він зараз зі мною, і я повторю цю роботу в п’ятдесят перший раз у вашій присутності, просто зараз.

Мер монотонним голосом віддав наказ, тоді як зала втратила рівновагу, а публіка на балконі заревіла. У п’яти мільйонах будинків на Термінусі схвильовані спостерігачі підсунулися ближче до телеекранів, а Джоран Сатт, сидячи на лавці обвинувачення, холодно похитав головою, глянувши на нервового первосвященика, і скаженими очима вп’явся в обличчя Меллоу.

Центр зали очистили від людей і приглушили світло. Анкор Джаел, який сидів на лавці зліва, зробив необхідні налаштування, поклацавши клавішами, і в повітрі з’явилася голографічна сцена — кольорова, тривимірна, з усіма атрибутами, що вдавали реальність.

На екрані з’явився розгублений і побитий місіонер, який стояв між лейтенантом та сержантом. Зображення Меллоу мовчки чекало, а потім чоловіки зайшли, а за ними — Твер.

Розмова йшла сама по собі, слово за словом. На сержанта наклали дисциплінарне стягнення, місіонеру ставили питання. З’явилася чернь, було чутно її шум, і преподобний Парма несамовито прохав його врятувати. Меллоу вихопив бластер, і місіонер, якого потягли геть, підняв свої руки, проклинаючи його. З’явився крихітний спалах світла, який одразу ж щез.

Сцена завершилася. Офіцери стояли, шоковані цією жахливою ситуацією, Твер затулив руками вуха, а Меллоу спокійно поклав бластер на місце.

Світло знову увімкнули, але до центру зали вже ніхто навіть не підходив. Меллоу, справжній Меллоу, продовжив свою важку розповідь:

— Як бачите, інцидент був саме таким, як його представило обвинувачення, — на перший погляд. Я поясню це в кількох словах. До речі, емоції Джейма Твера через усю цю справу чітко демонструють його священицьку освіту.

Того ж дня я звернув увагу Твера на деякі невідповідності в цьому епізоді. Я спитав його, звідки взявся місіонер у майже безлюдному районі, де ми тоді перебували. Потім я запитав, як міг сюди добратися гігантський натовп, якщо до найближчого великого міста від нас було сто миль. Обвинувачення не звернуло на ці питання жодної уваги.