Фундація - Страница 64

— У якому сенсі? — зажадав Меллоу. — Не зупиняйся. Я хочу почути твою думку.

— Ну, припустімо, якась людина, честолюбна, використовує силу релігії не на нашу користь, а проти нас.

— Ти маєш на увазі Сатта…

— Твоя правда. Я кажу про Сатта. Послухай, друже, якби він зміг мобілізувати різні ієрархії на підлеглих планетах проти Фундації, щоб захистити стару віру, які в нас тоді були б шанси вистояти? Подавши себе як представника релігії, він міг би оголосити війну єресі, яку представляєш, приміром, ти, і зробити себе королем. Зрештою, ще Гардін казав: «Атомний бластер — хороша зброя, але його можна спрямувати в обидва напрямки».

Меллоу ляснув себе по голому стегну.

— Добре, Джаеле, тоді допоможи мені потрапити до ради, і я його переможу.

Джаел зробив паузу, а потім багатозначно сказав:

— Може, і ні. Що це за новина про лінчування священика? Це ж брехня, чи не так?

— Це правда, — недбало кинув Меллоу.

Джаел свиснув.

— У нього є конкретні докази?

— Мають бути. — Меллоу завагався, а потім додав: — Джейм Твер був його людиною з самого початку, хоча ніхто, включно з ним, не знав, що мені це відомо. І Джейм Твер був очевидцем.

Джаел похитав головою.

— Угу. Це погано.

— Погано? Цей священик перебував на планеті всупереч законам Фундації. Очевидно, корелліанський уряд використав його як приманку, свідомо чи ні. За всіма законами здорового глузду, у мене не було вибору, крім однієї дії — і ця дія була суворо в рамках закону. Якщо він віддасть мене під суд, то просто зробить із себе найбільше посміховисько.

І Джаел знову похитав головою.

— Ні, Меллоу, ти не зрозумів. Кажу тобі, він веде брудну гру. Він не прагне тебе викрити; він знає, що не зможе цього зробити. Але він прагне зруйнувати твою репутацію серед народу. Ти ж чув, що він сказав. Звичай часом може бути вищим за закон. Ти можеш вийти з зали суду непокараним, але якщо люди вважатимуть, що ти кинув священика на розтерзання собакам, твоя популярність зникне.

Вони визнаватимуть, що ти вчинив законно, навіть розумно. Але так само ти будеш у їхніх очах боягузливим псом, бездушною твариною, жорстокосердим чудовиськом. І тебе ніколи не виберуть до ради. Ти можеш навіть втратити свій рейтинг як Головний Торгівець, бо проти тебе голосуватиме твоя громада. Ти ж не уродженець, сам розумієш. Як ти думаєш, чого ще хотіти Сатту?

Меллоу вперто насупився.

— Отже!

— Мій хлопчику, — сказав Джаел. — Я підтримуватиму тебе, але не зможу допомогти. Ти в гущавині подій — у мертвій точці.

14

На четвертий день процесу над Гобером Меллоу, Головним Торгівцем, зала засідань ради була в найбуквальнішому сенсі повною. Єдиний відсутній член ради безсило кляв перелом черепа, що прикував його до ліжка. Балкони були під самісіньку стелю забиті тим нечисленним натовпом, який зміг потрапити сюди завдяки впливу, багатству або диявольській наполегливості. Решта охочих заповнили площу біля ради, скупчившись навколо тривимірних телевізорів, виставлених просто неба.

Анкор Джаел ледь пробрався до зали завдяки поліцейському відділу, а потім пробрався крізь трохи менший безлад до місця, де сидів Гобер Меллоу.

Меллоу з полегшенням повернувся до нього.

— Слава Селдону, у тебе таки вийшло. Ти дістав це?

— Ось, візьми, — сказав Джаел. — Це все, що ти просив.

— Добре. Які там настрої на вулиці?

— Натовп явно збожеволів. — Джаел неспокійно заворушився. — Тобі не слід було дозволяти публічні слухання. Ти міг їх зупинити.

— Я не хотів.

— Там тільки й розмов, що про лінчування. А люди Пабліса Манліо на зовнішніх планетах…

— Я якраз, Джаеле, хотів тебе про це спитати. Він налаштовує проти мене ієрархію, так?

— Налаштовує? Та в нього найпривабливіше становище, яке тільки можна собі уявити. Як міністр закордонних справ він представляє сторону обвинувачення у справах, що стосуються міжзоряного права. Як Первосвященик і Примас Церкви, він розпалює орди фанатиків…

— Добре, забудь про це. Ти пам’ятаєш цитату Гардіна, яку навів мені минулого місяця? Ми покажемо їм, що атомний бластер може стріляти в обох напрямках.

Тепер мер зайняв своє місце, і члени ради встали з місць на знак поваги.

Меллоу прошепотів:

— Сьогодні моя черга. Сиди й отримуй задоволення.

Почався розгляд справи, і за п’ятнадцять хвилин Гобер Меллоу, пройшовши крізь ворожий шепіт, вийшов на порожній простір перед лавкою мера. На нього впав окремий промінь світла, і на екранах громадських телевізорів міста і на безлічі приватних, що стояли майже в кожній оселі планет Фундації, з’явилася його самотня велетенська постать з викличним поглядом.

Він почав невимушено й спокійно.

— Щоб заощадити час, я визнаю справедливість кожного пункту звинувачення. Історія зі священиком та юрбою абсолютно точна в кожній деталі.

У залі почулося хвилювання, а з балконів радісно заревіла публіка. Він терпляче почекав, доки все стихне.

— Однак представленій обвинуваченням картині бракує завершення. Я прошу надати мені привілей завершити її так, як я це бачу. Спочатку може здатися, що моя розповідь не стосується справи. І я прошу вас бути до мене поблажливими.

Меллоу говорив, не звертаючи уваги на записи, що лежали перед ним:

— Я почну з того самого моменту, з якого почало звинувачення; з дня моїх зустрічей із Джораном Саттом та Джеймом Твером. Що відбувалося на цих зустрічах, вам відомо. Ці розмови вже описані, і до цих описів мені нічого додати — крім моїх власних думок, що охоплювали мене того дня.