Фундація - Страница 69

Ми зіткнулися з кризою Селдона, Сатте, а кризи Селдона розв’язуються не окремими особами, а історичними силами. Коли Гарі Селдон планував свою історію майбутнього, він розраховував не на блискучий героїзм, а на потужний розвиток економіки та соціології. Тож вихід із різних криз можна знайти за допомогою сил, які є для нас доступними в певний відрізок часу. У нашому випадку — це торгівля!

Сатт скептично підняв брови й скористався паузою.

— Сподіваюся, що я не розумово відсталий, але я щось не дуже розумію вашу розпливчасту лекцію.

— Зрозумієте, — сказав Меллоу. — Зауважте, досі сила торгівлі залишалася недооціненою. Уважалося, що вона може бути потужною зброєю лише під контролем духовенства. Але це не так, і це мій внесок у ситуацію в Галактиці. Торгівля без священиків! Сама лише торгівля! Вона достатньо сильна. Та перейдімо до справи. Корелл зараз у стані війни з нами. А отже, наша торгівля з ними припинена. Але — зауважте, що я кажу про це просто як про побічну проблему, — за останні три роки ця республіка все більше й більше переводила свою економіку на ядерні технології, які ми запровадили і які лише ми можемо продовжити постачати. А тепер, як ви думаєте, що відбудеться, щойно маленькі ядерні генератори, а разом з ними й пристрої один за одним почнуть виходити з ладу?

Першою вийде з ладу дрібна побутова техніка. За півроку цього безвихідного становища, яке ви ненавидите, атомний ніж на кухні в жінки вже не працює. Її піч починає виходити з ладу. Пральна машина вже не може впоратися зі своїми завданнями. А система контролю за температурою та вологістю вимикається в спекотний літній день. Що станеться?

Він зробив паузу, і Сатт спокійно відповів:

— Нічого. Люди витримують чимало проблем під час війни.

— Абсолютно точно. Витримують. Вони посилатимуть своїх синів тисячами, щоб ті гинули жахливою смертю на розбитих зорельотах. Вони витримуватимуть ворожі бомбардування, якщо це означатиме, що їм доведеться жити на черствому хлібі й брудній воді в печерах, що знаходяться на глибині півмилі. Але дуже важко витримати такі маленькі дрібниці, коли немає патріотичного піднесення перед неминучою небезпекою. Це буде глухий кут. Не буде жертв, обстрілів, битв.

Буде лише ніж, що не ріже, піч, що не готує, дім, у якому холодно взимку. Це буде дратувати, і люди почнуть ремствувати.

Сатт повільно й здивовано промовив:

— І на що ви покладаєте свої надії, добродію? Чого ви очікуєте? Повстання домогосподарок? Жакерії? Раптового повстання м’ясників і бакалійників із сокирами та хлібними ножами, які кричатимуть: «Поверніть нам наші автоматичні суперпристрої!»?

— Ні, сер, — нетерпляче сказав Меллоу, — не очікую. Але я очікую загального нарікання та невдоволення, що потім буде підхоплено більш важливими фігурами.

— І що ж це за більш важливі фігури?

— Підприємці, фабриканти, промисловці Корелла. Коли мине два роки безвиході, машини на заводах одна за одною почнуть давати збої. Ті галузі, які ми повністю змінили своїми атомними пристроями, виявляться раптово зруйнованими. Важка промисловість зупиниться в одну мить, у власників не залишиться нічого, крім брухту, який не працюватиме.

— Але ж заводи достатньо добре працювали, Меллоу, перш ніж ви туди прилетіли.

— Так, Сатте, працювали — але це була одна двадцята від їхніх нинішніх прибутків, навіть якщо не брати тепер до уваги вартість повернення до обладнання доядерної держави. А тепер подумайте, як довго протримається комдор, якщо всі будуть проти нього — від промисловця та фінансиста до пересічного громадянина?

— Скільки завгодно, якщо йому вдасться отримати нові ядерні генератори від Імперії.

Меллоу радісно розсміявся.

— Ви помиляєтеся, Сатте, так само як помилився й сам комдор. Ви все прослухали й нічого не зрозуміли. Послухайте, добродію, Імперія не зможе нічого замінити. Імперія завжди була сферою колосальних ресурсів. У них усе розраховане на планети, зоряні системи, цілі сектори Галактики. Їхні генератори гігантські, бо вони звикли мислити в гігантських масштабах.

Але ми — ми, наша маленька Фундація, наш єдиний світ, що майже не має запасів металів, — змушені керуватися жорсткою економією.

Наші генератори повинні були бути завбільшки з великий палець, бо це весь метал, що ми могли собі дозволити. Нам довелося розробити нові технології та методи — ті, яких не може дотримуватися Імперія, бо вони вже виродилися, щоб здійснювати якийсь життєво важливий науковий прогрес.

З усіма своїми ядерними щитами — достатньо великими, щоб захистити корабель, місто, цілу планету, вони так і не змогли збудувати щит, який би захистив одну окрему людину. Щоб опалювати та освітлювати місто, вони користуються двигунами, які займають шість поверхів — я бачив їх, — тоді як наші генератори могли б уміститися в цю кімнату. А коли я сказав одному з їхніх атомників, що ядерний генератор міститься у свинцевому контейнері завбільшки з волоський горіх, він ледь не задихнувся від обурення.

Та вони вже навіть не розбираються в цих своїх колоссах. Машини працюють автоматично, від покоління до покоління, і доглядачі — це спадкова каста, яка буде безпорадною, якщо вигорить одна-єдина D-подібна трубка в усій цій величезній структурі.

Уся ця війна є битвою між цими двома системами — між Імперією та Фундацією, між великим і малим. Щоб захопити контроль над якимось світом, вони підкуповують його кораблями, які можуть воювати, але не мають економічного значення. Ми ж, зі свого боку, підкуповуємо маленькими речами, від яких жодної користі у війні, але які мають життєво важливе значення для процвітання та прибутку.