Фундація - Страница 40

Блідий довгий промінь наштовхнувся на силове поле, що оточувало Гардіна, і розсіявся, ставши нешкідливим. Вініс натиснув ще раз, розреготавшись з надривом.

Гардін ще раз усміхнувся, а його силове поле стало світлішим, увібравши в себе енергію променя. Лепольд у кутку заплющив очі й застогнав.

З криком відчаю Вініс змінив свою ціль і знову вистрілив, звалившись на підлогу обезголовленим.

Гардін скривився, глянувши на це, і пробурмотів:

— Люди «прямої дії» йдуть до кінця. Останній притулок!

9

Часове Сховище було переповненим; у приміщенні не вистачало місця, і люди вишикувалися в три ряди позаду кімнати.

Сальвор Гардін порівнював цю велику компанію зі жменькою людей, які відвідали першу появу Гарі Селдона тридцять років тому. Тоді їх було лише шестеро; п’ятеро енциклопедистів і він сам, молодий номінальний мер. Того ж дня він, за підтримки Йохана Лі, зняв тавро «номінальний» зі своєї посади.

Тепер усе було по-іншому, в усіх сенсах. Кожен депутат міської ради очікував появи Гарі Селдона. Він сам усе ще був мером, але тепер повновладним; а після повернення з Анакреона ще й здобув загальну популярність. Коли він повернувся з Анакреона з новиною про смерть Вініса та з договором, що його підписав із ним Лепольд, який тремтів від страху, мера радісно вітали, висловлюючи одностайну довіру. А коли після цього з ним швидко уклали договори інші три королівства — договори, що давали Фундації такі повноваження, які могли назавжди запобігти будь-яким спробам нападу, подібним до Анакреона, — на кожній вулиці Термінуса відбулася смолоскипна хода. Навіть ім’я Гарі Селдона не вигукували з таким запалом, як Гардіна.

Губи Гардіна сіпнулися. Таку популярність він мав і після першої кризи.

На іншому боці кімнати вели жваву дискусію Сеф Сермак та Льюїс Борт; здавалося, що нещодавні події їх анітрохи не засмутили. Вони приєдналися до вотуму довіри; виступили з промовами, у яких вони публічно визнали, що були в омані, слухняно вибачилися за використання певних фраз у попередніх дебатах, делікатно вибачилися, заявивши, що слідували голосу власної совісті, — і негайно розпочали нову кампанію з прямої дії.

Йохан Лі торкнувся рукава Гардіна й багатозначно вказав на свій годинник.

Гардін підняв очі.

— Привіт, Лі. Ти все ще кислий? Що не так?

— Він має з’явитися за п’ять хвилин, чи не так?

— Гадаю, що так. Востаннє він з’явився опівдні.

— А що, як він не з’явиться?

— Ти все життя будеш мучити мене своїми тривогами? Не з’явиться, то не з’явиться.

Лі насупився й повільно похитав головою.

— Якщо все провалиться, то ми втрапимо в іншу халепу. Без підтримки Селдоном того, що ми зробили, Сермак отримає повне право почати все спочатку. Він хоче прямої анексії Чотирьох королівств і негайного розширення Фундації — якщо буде необхідно, то силою. Він уже розпочав свою кампанію.

— Знаю. Пожежник мусить гасити пожежу, навіть якщо йому доведеться самому її розпалити. А ти, Лі, повинен турбуватися, навіть якщо тобі доведеться вчинити самогубство, щоб знайти для цього привід.

Лі збирався відповісти, але в нього перехопило подих — світло стало жовтим і згасло. Він підняв руку, показуючи на скляну кабіну, що займала половину кімнати, а потім упав на стілець, відсапуючись.

Гардін випростався, побачивши фігуру, що з’явилася у кабінці, — постать людини в інвалідному візку! Він був єдиним з усіх присутніх, хто міг згадати день, кілька десятиліть тому, коли ця фігура з’явилася вперше.

Тоді він був молодий, а фігура стара. З того часу ця постать не постарішала ані на день, а от він постарів.

Постать дивилася просто перед собою, мнучи книгу, що лежала на колінах.

Вона сказала:

— Я — Гарі Селдон! — Голос був старечим та слабким.

Усі в кімнаті затамували подих, а Гарі Селдон невимушено продовжував:

— Я тут уже вдруге. Звичайно, я не знаю, чи хтось із вас був тут першого разу. Насправді я не маю можливості сказати, чи є тут хтось зараз узагалі, але це неважливо. Якщо другу кризу успішно подолано, то ви маєте бути тут. Якщо ж вас тут немає, то друга криза була для вас занадто важкою.

Він привабливо всміхнувся.

— Однак у цьому я сумніваюся. Мої розрахунки свідчать з імовірністю 98,4 %, що протягом перших вісімдесяти років не повинно бути істотних відхилень від плану.

За нашими розрахунками, тепер ви домоглися панування над варварськими королівствами довкола Фундації. Так само як під час першої кризи ви утримали їх за допомогою Балансу Сил, під час другої ви здобули перемогу, використавши Духовну Владу проти Світської.

Тим не менш, мушу застерегти вас від самовпевненості. Не в моїх правилах давати в цих записах будь-які прогнози, але було б безпечно сказати, що зараз ви досягли лише нової рівноваги, — хоча з її досягненням ваше становище й стало значно кращим. Так, Духовної Влади вистачило для того, щоб відбити напад Світської, але її недостатньо, щоб атакувати самим. Через постійне зростання сил протидії, відомих як регіоналізм або націоналізм, Духовна Влада не може переважати. Упевнений, що не кажу вам нічого нового.

До речі, пробачте, що розмовляю з вами так невизначено. Терміни, що я їх використовую, у кращому випадку, мають лише приблизну відповідність реальності, але жоден із вас не є достатньо кваліфікованим, щоб зрозуміти справжню символіку психоісторії, тому я змушений робити все, що в моїх силах.