Фундація - Страница 63

Це виходить за рамки грошей або ринків. Ми маємо вчення великого Гарі Селдона, яке демонструє, що від нас залежить існування майбутньої Галактичної Імперії, і ми не можемо звернути з курсу, що веде нас до цієї Імперії. Наша релігія є основним інструментом досягнення цієї мети. З її допомогою ми взяли під контроль Чотири королівства, у той самий момент, коли вони ледь не рознесли нас на друзки. Це найпотужніше з відомих знарядь, за допомогою якого ми можемо контролювати людей і світи. Головною причиною розвитку торгівлі та торгівців було прагнення швидше запроваджувати та поширювати цю релігію й гарантувати, що запровадження нових технологій і нової економіки відбуватиметься під нашим ретельним і таємним контролем.

Він зробив паузу, щоб перевести подих, і Меллоу спокійно зауважив:

— Я знаю теорію й повністю її розумію.

— Невже? Це більше, ніж я очікував. Тоді ви, звичайно, розумієте, що ваша спроба торгувати заради самої торгівлі, масове виробництво непотрібних пристроїв, які можуть лише поверхнево вплинути на світову економіку, підрив міжзоряної політики заради бога прибутку, у відриві ядерної енергії від нашої керівної релігії — усе це може завершитися лише поразкою та повною відмовою від політики, що успішно працювала протягом століття.

— І цього часу цілком достатньо, — байдуже сказав Меллоу, — для політики, яка є застарілою, небезпечною і яку неможливо здійснювати. Хоч ваша релігія й добре спрацювала в Чотирьох королівствах, важко знайти інший світ на Периферії, який би її прийняв. Коли ми захопили контроль над Чотирма королівствами, лише Галактиці відомо, скільки вигнанців розлетілося на всі боки з історією про те, як Сальвор Гардін використав духовенство та народні забобони, щоб повалити незалежну владу монархів. А якщо й цього було недостатньо, то випадок з Аскоуном зробив усе досить простим. Тепер будь-який правитель на Периферії краще переріже собі горлянку, ніж дозволить священикам Фундації в’їхати на його територію.

Я не пропоную змушувати Корелл приймати те, чого вони, як я знаю, приймати не хочуть. Ні, Сатте. Якщо ядерна енергетика робить їх небезпечними, щира дружба через торгівлю буде в багато разів краще, ніж ненадійне панування, що ґрунтуватиметься на ненависній зверхності чужої духовної влади, яка, варто їй лише трохи послабшати, повністю впаде й не залишить по собі нічого, крім вічного страху й ненависті.

Сатт цинічно відповів:

— Дуже гарні слова. Отже, якщо повернутися до вихідної точки нашої дискусії, — які ваші умови? Що вам потрібно для того, щоб обміняти свої ідеї на мої?

— Ви вважаєте, що мої переконання продаються?

— А чому ні? — прозвучала холодна відповідь. — Хіба ваша справа — не купувати та продавати?

— Лише заради прибутку, — не образившись, сказав Меллоу. — Ви можете запропонувати мені більше, ніж я отримую зараз?

— Ви могли б залишати собі три чверті прибутків від торгівлі, а не половину.

Меллоу розсміявся.

— Чудова пропозиція. Уся торгівля на ваших умовах не сягатиме й десятої частки того, що я зараз маю. Запропонуйте щось цікавіше.

— Ви могли б мати місце в раді.

— Я матиму його в будь-якому випадку, хочете ви цього чи ні.

Сатт швидко стиснув кулак.

— Ви також можете врятувати себе від ув’язнення. Двадцятирічного, якщо я не помиляюся. Підрахуйте, який ви отримаєте від цього прибуток.

— Жодного. Але хіба ви можете виконати таку погрозу?

— Як щодо судового процесу за звинуваченням у вбивстві?

— Чиєму вбивстві? — зневажливо спитав Меллоу.

Голос Сатта став різким, але не голоснішим, ніж до того.

— Убивстві анакреонського священика, який перебував на службі Фундації.

— Та невже? І які у вас докази?

Секретар мера нахилився вперед.

— Меллоу, я не блефую. Усі підготовчі заходи вже завершені. Мені потрібно поставити лише один підпис на останньому документі, який дозволить почати справу «Фундація проти Гобера Меллоу, Головного Торгівця». Ви віддали підданого Фундації на тортури й смерть у руках чужинського натовпу, і у вас, Меллоу, є лише п’ять секунд, щоб запобігти покаранню. Для мене було б краще, якби ви вирішили вийти сухим з води. Ви будете безпечніші як переможений ворог, ніж сумнівно набутий друг.

Меллоу урочисто сказав:

— Хай буде так, як ви бажаєте.

— Чудово! — посміхнувся секретар. — Це мер хотів спробувати домовитися, а не я. Самі бачите, я не дуже цього й прагнув.

Перед ним відчинилися двері, і він пішов.

Меллоу підняв голову, коли Анкор Джаел знову зайшов до кімнати.

— Чув його? — сказав Меллоу.

У політика вихопилося:

— Скільки знаю цього змія, ще ніколи не чув, щоб він був такий сердитий.

— Добре, що ти про це думаєш?

— От що я тобі скажу. Зовнішня політика панування за допомогою духовних засобів — це його ідея фікс, але я думаю, що його кінцева мета аж ніяк не є духовною. Мене звільнили з Кабінету через суперечку з того самого питання, гадаю, тобі про це не потрібно розповідати.

— Не потрібно. Але які недуховні цілі, як ти кажеш, він може переслідувати?

Джаел посерйознішав.

— Ну, він не дурень, тому повинен бачити банкрутство нашої релігійної політики, яка за останні сімдесят років нічого нам не принесла. Очевидно, він використовує її з власною метою.

Тепер будь-який догмат, що ґрунтується передусім на вірі та емоціях, є небезпечною зброєю, оскільки майже неможливо гарантувати, що цю зброю ніколи не повернуть проти того, хто нею користується. Протягом ста років ми підтримували ритуал і міфологію, що ставали все більш поважними, традиційними та консервативними. У певному сенсі вони вже не під нашим контролем.